Особливості вуглецевих сталей

Зміст вуглецю в сталевих металах цієї категорії може змінюватися в досить широкому спектрі. Цей хімічний елемент впливає як на структурну характеристику металу, а й у його властивості. На відміну від звичайних сталевих сплавів вуглецевих сталях практично не містяться легуючі добавки. Тут мало домішок магнію, кремнію та марганцю. На нашому сайті можна вигідно купити шестигранник калібрований , виготовлений з марок сталі 3, 10, 20, 35 та 45.

Низьковуглецевими називають сталеві сплави, в яких додано до 0.25% вуглецю. Середньовуглецевими вважаються метали, де вміст вуглецю варіюється в межах від 0.3 до 0.6%. До високовуглецевих марок сталі відносять ті, у яких відсотковий вміст вуглецю перевищує 0.6% і досягає 2%, їх іноді називають інструментальними. Внутрішню структуру сталевих сплавів, що мають менше 0.8% вуглецю, складають, в основному ферит та перліт. При збільшенні концентрації вуглецю піднімається кількість перліту та знижується вміст фериту. Подальший підйом рівня вмісту даного елемента (понад 0.8%) стимулює формування вторинного цементиту в металі.

Підвищення вмісту вуглецю до 1% покращує рівень твердості та міцності, але погіршує властивості пластичності та межу плинності. У виробах, де ще більше вуглецю формуються грубі сітки з вторинного мартенситу, що негативно впливають на характеристики сталі міцності. Тому у високовуглецевих сталях вміст вуглецю рідко вищий за 1.3%

Вуглецеві сталі мають відмінні властивості та високі експлуатаційні характеристики. Вони відрізняються:

• високим рівнем пружності;
• чудовою переносимістю динамічних навантажень;
• гарною здатністю до зварюваності;
• збереженням механічних властивостей навіть за суттєвого нагрівання (до 400 °С);
• можливістю механічної обробки (у широкому діапазоні ступеня розігріву заготовок).

Подібні вуглецеві сплави мають деякі недоліки. Такі марки стали характеризуються:

• зменшенням пластичності під час підйому відсоткового вмісту вуглецю в сплаві;
• слабкими електротехнічними характеристиками;
• досить високим ступенем теплового розширення;
• схильністю до розвитку корозійних процесів, що потребує додаткової обробки чи нанесення захисних покриттів на готові вироби;
• зменшенню рівня твердості та погіршенням ріжучих здібностей при нагріванні вище 200°С.